Без пристрасті чеканим строки,
А у той час минають роки.
Робота нас не мане більш азартом.
Осіли в серці думки жартом.
Куди іти щоби душі знайти порив? Якщо
Остання мрія то лиш вигадка та міф
І ,усміхаючись, поганемо життя,
таланти зариваєм в небуття.
А хтось з небес скрізь сльози дивиться на нас
леліє,любить й проклинає водночас.
Ілюзією вири і сподіванням мрії,
яскравий образ щастя нам з народження зліпили.