Кущі піонії розквітли під вікном,
Сипнули квітом,мовби серебром.
Ці літні квіти дихали теплом,
І літнім сонцем,вранішнім дощом.
Блищали краплі ранньої роси,
Мов діаманти ті вони були,
Завмерла у повітрі враз моя рука
І ваза на столі стоїть пуста.
Піон лиш головою похитав,
Сказати щось хотів,
Та слів не мав.