Голод. Стих моей дочери. Автор Ратушняк Ирина
За вiкном смеркає,
Тихо вiтер засинає,
Мати коло печi,
хлiбчика пече.
Ой як тяжко жити,
З голодом тужити,
I зимою по снiгу,
Роздiтим ходити.
А бiля вiконечка,
Пташка засинає.
Увi снi тихесечко
Вона помирає.
Сниться тiй пташинi
Весна розквiтає,
Сонечко привiтно,
Для неї сіяє.(сяє)
Обiгрiє нiжки,
Тай буде сiяти,
Нашу Україну,
Весело вiтати.
29.01.1996г. - 10 лет.
Погибла 25.05.2000г.
Рецензии
Мене завжди вражали вірші про пташок.. Можливо тому, що в українськиій літературі пташка іноді ототожнюється с ненькою.. Пам"ятаєте, є така казка, де мати стала пташкой.. Їй діти не принесли води і вона полетіла.. Тільки тоді вони зрозуміли, як були неправі.. Я не дуже зараз можу згадати подбробиці, але цей вірш пробудив бажання знайти цю казку і перечитати...
Алина Влади 20.03.2012 23:55 •
Заявить о нарушении правил
