http://www.stihi.ru/2010/04/14/3079
спасибо Маргарите Метелецкой!
Истаял день… Как в раковине, смутно,
Я слышу рокот улиц зазывной.
И ангел – мой хранитель неземной –
Мне шепчет, словно невзначай, попутно
О том, что болью взвешено терпенье
И застарелый не кровит рубец,
Обиды все – насмарку, наконец!
Мне в Божий день – Его благословенье…
А если засосёт печаль немая,
Не обломай - нашёптывает - дни:
Со мной в грядущем лучше отдохни,
Цветочек алый к сердцу прижимая…
Оригинал:
Зібгався день...І знову, як у мушлі,
Я чую рокіт вулиці сумний,
І ангел - мій хранитель неземний,
Нашіптує в пітьмі поради слушні,
Про те, що біль - виважує терпіння,
І не кровить задавнений рубець,
І всі образи зводить нанівець
Нове у Божий день благословіння...
А вже коли засмоктує засмута,
Відрізане доточувать покинь...
І краще у прийдешньому спочинь,
Підносячи до уст червону руту...