Немов гриби ростуть хатини
В ряд по-під драбівським ставком.
Де-хто мурує для дитини,
а де-хто буде сам князьком.
Взяти для прикладу Лугину,
котрий калічив Владу Рад,-
Купив в Німеччині будинок
І тут збудує без затрат.
На дармові народні гроші
Дуже багато шахраїв
Повибудовують хороші
Хороми близьким всім своїм.
А нам дивитись, споглядати,
Як ніби-то після дощу,
З землі вилазять у них хати.
Ви мовчете і я мовчу.
Домовчемося разом з вами,
Коли настане такий час,
Що й справді назовуть «панами»,
Але, звичайно, що не нас.
Бо є пани, як той Лугина,
Що на дурницю жити звик,
А для нормальної людини
не буде місця серед них.
Не панували зроду-віку
Наші затуркані діди,
Лише трудилися без ліку,
З нужд не вилазячи й біди.
Тепер така і наша доля,
Як і дідам, з нуждою жить,
На панському чужому полі
Своє здоров*я погубить.
Змиріться з долею такою,
Або ж просніться й не мовчіть!
Хай розіллється гнів рікою
І змиє те, з чим гидко жить.
Осінь 1989