Весняна осинь

Виктор Невирковец
Холодним поглядом закуті
Душі моєї почуття,
Але ще нею не забуті
Любові ніжні відчуття.

Душа, наповнена сльозами
Від пережитих нею мук,
Раниться тепер словами
І завмирає серця стук.

Надія разом з пелюстками
Із сумом падає до ніг,
Любов розсипалась між нами
Як з пелюсток троянди сніг.

Молодим не мав я долі
І тепер не зможу спать,
Буду я у чистім полі
Сам від старості втікать.



 
 18.05.2010 р.