Як шкода нашу неню-Україну,
Всі безталанні думають, кому б "героя дать".
Коли в хвилину цю повинні
Герої справжні десь забуті спочивать.
Вони, залишивши коханих,
Пішли на вірну смерть, адже дурні!
Нащо ложились ви кістьми,
Якщо тепер покоїтесь незнані?
Ви ж всі герої! Ви, брати,
Подарували нам блакитне небо,
Пішли з життя ви, щоб перемогти...
Нам вас, героїв, пам'ятати треба!