Одна залишилась у хаті,
Безпомічна,тиха,слаба,
Смутна і покинута мати.
Схилилась її голова.
Пом'ята в руках фотокартка,
І падають сльози на стіл:
"Моє незрадливе дитятко...
Фашисти посадять на кіл...".
І горе її невимовне,
Не вистачить тисячі слів.
Єдине дитя її кровне
На фронті.Охоплює гнів.
Та знає вона, сива ненька -
Вітчизну солдат боронить.
Патронів залишилась жменька,
Стоїть мужній хлопець,стоїть...
За всіх матерей України
Фашистів торощить і б'є:
"Не буду брататись я з ними!
Зрадливість - ніяк не моє!"
З хрестом у руці й автоматом:
"Чекай,моя нене,прийду.
Візьму перемогу над катом
І міцно тебе обійму!"