Біла Лілея
Ой, у лузі з небокраєм,
збуджена розмовою,
на світанку Річка грає
гілкою вербовою.
І питає у блакиті:
"Що з росою сталося?
Чому трави соковиті
Досі й не вмивалися?"
І над берегом лунає
голос небокраю:
"Землю димом застилає,
то й роси немає...
Вітер! Горе з ним!
Дим той не розвіє.
Для людей той дим -
спалені надії..."
Річка Білую Лілею
колихає хвилею,
сумно грає течією
з вербою похилою.
"Нащо, - думає про себе -
ті часи недобрії?"
Пригортаючись до неба
у степу на обрії.
Річка Вітрові шепоче
з ранку і до ночі:
"Годі, Вітре, твоїм браттям
роздувать багаття!
Краще ти розвій
дим понад землею
там, де цвіт надій -
Білая Лілея".
Вітре! Ти розвій
дим понад землею
там, де цвіт надій -
Білая Лілея.
http://stihoslov.ru/view.php?id=43353