Твої мрії від моїх - осторонь.
Серце вкрите мертвою кригою.
Та завжди в межі твого простору
Я, в надії стати відлигою.
Чути дзвін - відлуння б’є зорями
Крихти мрій, а в них непробачене
Почуття. І скарб наш розорений
Нами ж був - серцями не бачим ми.
Скільки долей, ти скажи, - скривджених -
Буде ще, крім двох, за образами?
Непробачене з душі - вижени.
Ти і я - не осторонь... Разом ми!