Ще нудиться земля, утомлена й нагріта,
Туманом дихає і день у ніч веде.
Зомліло сонечко, пішло спочити,
І білі зірочки, мов неслухняні діти,
Вискакують погратись деінде.
Шепочуться, про щось вечірні спраглі трави,
Росу чекають, що ось- ось впаде,
Все вистелить сріблястим покривалом,
І жаб’ячий невтомний хор, своє, гуде,
Купається зоря, що в річку впала…