Збреши хоч трошки, підмани!
Повірити тобі — бажання,
Моє єдине сподівання
На зустріч із тобою днин...
А чи повернешся...Все'дно... —
Давно вже звикло до чекання,
В моїх щоденних вигляданнях,
Дощем заплакане вікно...
В порожній темряві кімнат
Повітря вже не вистачає!
Там кожна річ мене згадає: —
Ще вчора тут була... вона.
За хвилями на глибину
Пливти готова на омани! —
Я хоч на мить щаслива стану,
Від щастя з радістю втону.
Та у солодощі надій,
Можливо, в шурхотінні листя
Почую, як чарівну пісню:
— Кохана, я назавжди твій.
...Надію марно не даруй...
Не треба слухати прохання.
Відповідай, що не кохана. —
Оманою більш не чаруй...
13.05.2010
*shedevra*
Версия на русском ..http://www.stihi.ru/2009/08/20/3546