Богдан-Ігор АНТОНИЧ (5.10.1909-6.07.1937)
Переводы сделаны по изд.: Богдан-Ігор Антонич. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1989. — 454 с. (Б-ка поета)
с. 95
АВТОПОРТРЕТ
“Я все — п’яний дітвак із сонцем у кішені”.
“Я — закоханий в житті поганин”.
З першої книжки “Привітання життя”
Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
невже ж тобою не п’яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
[перевод]
АВТОПОРТРЕТ
Златосеребряные клёны,
весна над вами ветром веет,
и сердца факел воспалённый
предчувствием чудес пьянеет!
Я — сдача с солнечного торга,
певец весны непобедимой,
я — зычник* жаркого восторга,
я — света с тьмою поединок.
28.12.2003 © В. Яськов, Харьков
Примечание:
* «поганин» = «язычник» = «я — зычник» = «глашатай»; должен признать, что такие словесные игры больше к лицу футуристической поэзии: у неё пафос — другой, довольно далёкий от пантеизма Антонича. Но — не удержался...