Богдан-Ігор АНТОНИЧ (5.10.1909-6.07.1937)
Переводы сделаны по изд.: Богдан-Ігор Антонич. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1989. — 454 с. (Б-ка поета)
с. 110
ВЕСІЛЛЯ
Почалось так: упився я
від перших власних строф похмілля.
Був тільки місяць дружбою
на мому з піснею весіллі.
Як сталось те, як задзвеніло,
сказать не вмів оцього вам би,
коли б так серце не горіло.
Так народились перші ямби.
Слова, не тесані в гамарні,
слова, осріблені в огні.
Складають радісні пісні
в весни заквітчаній друкарні.
перевод]
СВАДЬБА
Упиться б снова допьяна
и строфы первые созвать бы:
невеста — песня, и луна —
свидетель нашей тайной свадьбы.
О жар сердечный, помоги мне:
никто мне больше не поможет
признаться, как звенит, и гложет
строка — чтоб воплотиться в гимне!
И ямбу первому тесны
гул строф, и тишь аудиторий.
У типографии весны
одна любовь, любовь в наборе.
Февраль 2004 © В. Яськов, Харьков