Богдан-Ігор АНТОНИЧ (5.10.1909-6.07.1937)
Переводы сделаны по изд.: Богдан-Ігор Антонич. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1989. — 454 с. (Б-ка поета)
c. 136
КІНЧАЮЧИ
Кінчаючи цієї книги
співні, п’янливі сторінки,
не думай, друже, що у них я
горіти зможу крізь віки.
Із поривань, натхнень, одчаю
останеться лиш попіл мрій.
Бо ж пам’ятник крихкий лишаю
турботі й радості своїй.
[перевод]
ЗАКАНЧИВАЯ
Заканчивая труд свой строгий,
о друг-читатель, ни на миг
не заблуждайся: вечность боги
не уготовили для книг.
Чего боюсь, стыжусь и чаю?
Всё — суета, зола и дым.
Свой хрупкий памятник вручаю
я собственным мечтам своим.
8 февраля 2004 © В. Яськов, Харьков