Богдан-Ігор АНТОНИЧ (5.10.1909-6.07.1937)
Переводы сделаны по изд.: Богдан-Ігор Антонич. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1989. — 454 с. (Б-ка поета)
с. 224
ХАТИ
Хати, немов гриби червоні,
ростуть під вітром буйновійним.
У черепицю дощ задзвонить.
Моє село, ти ще спокійне?
По давніх війнах, що минули,
в лісах багрових виють лиси.
Ще люди з;грав не забули,
знов над селом комета висить.
В ріці дівчата сонце миють,
прийшли над воду вільхи рядом.
Тут орють від століть, тут сіють
і бунтарів карає влада.
12 квітня 1935
[перевод]
ХАТЫ
Толпятся хаты, как опёнки.
Вот в небе молния блеснула,
дождь застучал по крышам звонким.
Село моё, ты не заснуло?
Убитые лежат в могиле,
и ночью лисы воют где-то.
Но знамений мы не забыли:
вновь над селом стоит комета.
Сошлись ракиты к водопою.
Девчата облако стирают.
От века пашут тут, и строют,
и власть бунтовщиков карает.
25 февраля 2004 © В. Яськов, Харьков