Евген МАЛАНЮК (2.02.1897-16.02.1968)
Переводы сделаны по изданию: Євген Маланюк. Поезії.— К.: Український письменник, 1992. — 318 с. (Б-ка поета)
с. 192
СТАНІСЛАВ ВИСПЯНСЬКИЙ
3
Nad jak;; rek;, w jakim; mie;cie,
Gdzie ;lubowa;em ;lub niewie;cie…
Труна кімнати. Крізь вікно — могила
Костюшкова. За нею — далечінь.
В фотелі дотліває утле тіло,
Переісточуючись в тінь.
Не скінчено поеми. І рисунка
Недорисовано. Нездужає рука.
Ще б треба сили, щоб побідно й лунко
Пломінній слід прокреслити в віках.
А тут кістяк, неситим жаром зжертий,
І край якийсь, що мріє крізь вікно…
Та щоб жила Вона, ти мусиш вмерти,
Зітліти і воскреснуть, як зерно.
1931
[ПЕРЕВОД]
СТАНИСЛАВ ВЫСПЯНЬСКИЙ
3
Nad jak;; rek;, w jakim; mie;cie,
Gdzie ;lubowa;em ;lub niewie;cie…
Гроб комнаты. А за окном — могила
Костюшко. А за ней — бескрайний день.
А в кресле тело утлое застыло,
почти пресуществившись в тень.
Поэма не дописана. Не кончен
рисунок. Обессилела рука.
А как хотелось пламенней и звонче
победный след свой прочертить в веках.
А тут какой-то полутруп на ложе,
какой-то край маячит сквозь окно…
Но чтоб жила Она, ты сгинуть должен:
истлеть — и возродиться, как зерно.
31.12.2003 © В. Яськов, Харьков