ковтаючи воду з криниці життя
вже майже почуєш, як серцебиття
ранить
і трощачи вікна твоєї надії
уламки від льоду під назвою "мрія"
тануть
краплинками меду застигнуть хвилини
докупи зберуться слова та полинуть
звуком
у ту далечинь, де зірки не палають
бо вдень і вночі над горами літають
круки
зітруться із пам'яті сни та обличча
відкриється брама і голос покличе
впасти
в обійми небес і летіти, аж доти
допоки останній палаючий вогник
згасне
розіб'ється крик на мільйони уламків
а ріки посохлі наповняться раптом
оцтом
збереш свою душу з розрізнених вражень
здивовано глянувши в дзеркало, скажеш:
хто це...?!