Оксані Яблонській
У тій кольоровій квартирі доволі багато вікон,
І світла також багато увечері і вночі.
Яка незвичайна штука(!), та тільки до того звикнеш,
Як ранок вже гасить світло без жодних на те причин…
А ще там в одній кімнаті немає ніяких тіней,
Бо сонця терпке проміння лишається на стіні
будинку, який навпроти зизить, мов ні в чім не винен,
Хоча він насправді винен…здалося тоді мені.
У тій кольоровій квартирі живуть кольорові люди,
Що сяють красивим світлом увечері і вночі…
Яка незвичайна штука(!), та треба прощатись буде,
Як тільки до дива звикнеш. :’( Без жодних на те причин…
У тій кольоровій квартирі чомусь мені снився равлик…
А ранком у мене в місті пішли золоті дощі…
А ще там в усіх кімнатах вчувається запах яблук,
І ніби гудуть над ними великі смішні хрущі…