Ще сторінка чомусь пуста,
Мов безмежна небесна просинь...
Другий день вже пишу листа
У твою недалеку осінь.
Так багато рядків-доріг
Для поштового щастя-обману,
А сторінка - мов білий сніг,
Що, мабуть, від чорнила тане...
І слова - непотрібні й прості -
Між думок, мов засушені квіти.
Я тобі надішлю в листі -
В тиху осінь - промінчик літа...
Сплять під снігом осінні сни,
З почуттями "до запитання".
Краще я напишу з весни,
Після довгих морозів чекання...