Люди, що лiтають 4

Свирина Нинель Анатольевна 1
   ПТАШИНI   КАЗКИ.
***********************
****************************
         4.
    ЛЮДИ, ЩО  ЛIТАЮТЬ.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
  / Українська  казка /.

Птах знову завiтав  пiд  вечiр,
Тодi вкладали спать малечу.
Коли до Танцi  прилiтав,
Казковi сни їй надихав.....
 I оченятка  прикривала
Тэтянка й швидко засинала.
Ось тихо сiв на пiдвiконце,
Коли лягало спати Сонце.
Та ледве-ледве Птах присiв,
Вiдразу ж тихо забубнiв.....
«Якщо заплющиш оченятка,
То розповiм тобi  й маляткам :
Що далi  трапилось тодi ,
Коли на гiлочцi  сидiв,
Дивуючись от тiй Лелекi .
Так от, в країнi тiй далекiй
Я бачив там такi  дива !
Знайти не можу я слова,
Щоби красу ту передати!
Я маю так про те сказати :
Там люди,як птахи лiтали.
Та дуже гарний вигляд мали
В них за плечiма —два крила.
I  постать гарна в них була.
А пiр”ячко не як в птахi в!
Я роздивитись  їх  хотiв.
Але ж не пiр”ячко побачив,
А стрiли Свiтла рясно,наче...
Тi  люди мали гарне личко,
Бо в них вiдсутнi  дурнi  звички.
Немали злостi !-- Були добрi
В країнi ,де краса —за обрiй!
Русяво-золоте волосся
Неначе хвильками лилося,
Спадаючи на  мужнi  плечi .
Багато дуже там малечi....
А очка в них : лазурнi  хвилi !
Та посмiшки такiї  милi !...
Вiршами,наче,розмовляли--
Не говорили,а спiвали.....
Та кожне слово,або рух
Гармонiєю  проявляв  їх  дух!....»

*******    /  14.06. 2010 рiк /
                / далi  буде /........