Я залишив мобільний у машині
десь там внизу – де суєта суєт.
Побуду вільним трохи, на хвилину,
від слів чужих, надуманих прикмет,
від зазирань безцеремонних в душу,
від заздрісних нещиростей людських...
Я тут один. І доторкнутись мушу
до тиші трав обителей старих...
Цей монастир мою приймає сповідь.
Ми тільки вдвох, хоч місто поряд теж –
воно мене і завтра перекроїть
на будній лад, по своєму... авжеж...
Та зараз - мій вівтар. Моя хвилина.
Я тут, де трохи ближче до небес -
невмілою молитвою полину
до древніх нерозгаданих чудес...
______________________________________________
Вірш було написано після зйомки панорами м.Мукачево та Мукачівського православного монастиря, що має древню історію. Панораму можна переглянути тут (дочекайтесь завантаження кольорового зображення флеш-панорами, по якій ви можете переміщуватися за допомогою мишки з натиснутою лівою клавішею. Наближати і віддаляти панорамне зображення можна за допомогою клавіш Ctrl і Shift):