Ось нарешті й ти помітив:
Осінь до нас не йде – вповзає
Саламандрою в хижі сіті
Інтернетських лихих мозаїк.
Осінь чатиться листопадом,
Не словами кружляє – цвітом
Із багряно-достиглим садом –
Відставним приходським піїтом,
Одяг палить, на шкіру схожий,
І горлає, як Стєнька Разін,
Про князівен, що в душі вхожі,
І про іншу хмільну заразу.
Човен-листя гойдає снами,
І зникають князівни в тіні,
Тільки скринька живе листами
З невгамовним смутком осіннім.
ОРИГИНАЛ
* * *
Это ж надо — и ты подметил:
Осень к нам не идёт — вползает
Саламандрой в тугие сети
Интернетных лихих мозаик.
Осень чатится листопадом:
Не словами — круженьем цвета
С заигравшим багрянцем садом —
Отставным приходским поэтом,
Бросив в пламя одежду-кожу,
Всё горланит, как Стенька Разин,
О княжнах, в наши души вхожих,
И о прочей хмельной заразе.
И качаются лодки-листья,
И уходят княжны в забвенье,
Присылая на ящик письма
С неуёмной тоской осенней.