Хлопчина юний на сопілці грав,
І серце в гру свою вкладав.
Та музика ,немов пливла
В повітрі, на краю села.
Я слухав того дударя,
А по щоці сльоза текла.
Так щиро ,лагідно він грав,
Неначе душу він виймав.
Причарував мене сопілки дивний спів.
Поринув я в країну дивних мрій.