Ти пам'ятаєш
Шандор Петефі
Ти пам'ятаєш, як дивились
На озеро уперше тут.
Два роки швидко пролетіли,
Дні непомітно так течуть.
Стояла тиха дивна осінь
Поміж задумливих алей,
І переносив вітру подих
На воду листопадів шлейф.
І небо тислося додолу,
Ховалося на дні дзеркал,
Вів за собою, колом-коло,
По хвилі човен манрував.
Лише в одній думок частині
Спішив на зустріч нових днів.
Прямім самім у розумінні
Щось більше мати я не смів.
Два роки - швидко, тільки й дива,
То добре - бистра течія,
Як доля бісером грайлива
Обдарувала все ж моя.
Дала тебе за все в оплату,
Навіки спокою лишив.
Тоді скажи, чому сама ти
Є незкінченністю душі?
Колись не мріялося й бути
З тобою серед тихих вод,
Дозволь сповна мені відчути
Непорівнянність нагород.
2008
__________
ШАНДОР ПЕТЕФИ
ЛЮБОВЬ И СВОБОДА
ТЫ ПОМНИШЬ...
Перевод Б. Пастернака
Ты помнишь, как с тобой глядели
Мы в первый раз на этот пруд?
С тех пор два года пролетели.
Не правда ли, как дни бегут!
Стоял такой же день осенний,
Тянулись ветви в синеву,
С деревьев ветра дуновенье
Бросало на воду листву.
Поверхность пруда отражала
Свод неба светло-голубой,
И так же лодка у причала
Покачивалась над водой.
Тогда еще я только мыслью
Навстречу счастью вдаль летел.
В прямом, не переносном смысле
Я целовать тебя не смел.
Прошло два года. Не досадуй,
Утрата их не тяжела.
За это время жизнь в награду
Безмерно больше принесла.
Она дала тебя в отплату,
Спасения меня лишив, —
К чему оно, когда сама ты —
Бессмертие моей души?
Побудем здесь, где о подруге
Тогда я и мечтать не смел.
Дай мне измерить на досуге,
Как несравненен мой удел!
Эрдёд, 1848 г.
Фото: Дагеротипия Шандора Петёфи (1844) http://literator.ucoz.ru/photo/shandor_petefi/51-0-726