Була собі приємна жінка,
Вродлива, чуйна і розкішна.
Гарненькі ніжки і коліна.
Вона була розумна.
Тримала в руці чемодан,
Кудись зібралась у поїздку.
Ось потяг підійшов,
Зайшла у свій вагон.
В купе з нею разом їхав
Гарний чоловік,
Він був полковник.
Вони сиділи, розмовляли.
Він пригощав її вином чудовим.
Вона ледь доторкнулася до чарки.
А він дивився так виразно,
Очима роздягнув.
Вона соромливо дивилася на нього.
Як відпочити у дорозі,
Коли у жінки й чоловіка
Немає свідків?
А чоловік вже мріяв про стосунки.
Вже світло вимкнули,
І жіночка побачила чудовий сон –
Вона заснула швидко.
А чоловік піднявся , сів на ліжко
Не своє, і руку протягнув.
«Полковнику!!!!» - сказала жінка,
«Ви помилились!!!» і незабаром
Відштовхнула руку чоловіка.
Він все сидів і розмовляв
Щось про кохання , зустрічі.
….Нічого у нього не вийшло, у ту ніч.
Чому чоловіки, які помітили чудову жінку,
Вчиняють дії зовсім грішні?
Чому жінкИ не зупиняють їх?
Це все погано.
Навіщо душу замарати?
Для чого притягнути тілом
Інше тіло?
Багато зустрічей в житті,
Тому, навіщо тіло травмувати?
Його потрібно берегти –
Воно на все життя.