На Iвана Купала
В рiчцi долю шукала.
Засмiялася стиха -
Не лякалася лиха.
На Iвана Купала
В воду коси упали.
Як побiгли пiд ставом,
Все здавалось замало.
Потiм броду шукала
На Iвана Купала
Та було не до смiху -
Закiнчилася втiха.
Над вогнищем стрибала
Та, що щастя чекала.
Не знайшла, либонь, броду
Та скочила у воду.
З неба зоря упала
На Івана Купала.
Кажуть люди: - Пропала,
Що Івана кохала.-