Ой, на Івана ой, на Купала
Я вінок за водою пускала.
Не доплив він до іншого берега,
Та не за водою, та й не проти неї.
А пішов він на дно каменем.
Притрушу я волосся попелом.
Не росплів мя коси милий мій,
Та поклав на постіль звір лихий.
Він чужий, він не мій,
Але ж сужений,
З мя батьками заручений.
Лютий звір, стариган скрючений,
До млодого тіла допущений.
Ой, на Йвана, на Купала
До води пішла я,
Накрила мя хвиля ніжная,
Стала я русалкам сестрицею.