Ще місяць серп свій не ховає,
Ще темне небо тихо спить,
Та спів птахів уже лунає,
І ліс замріявшись мовчить.
Пташки співають з поза ранку,
Щоб славить Бога і життя.
Наснивсь мені ти на світанку…
Впадаю знову в забуття…
Чарівний щебет підіймає,
І залишає в вишині.
Що пташка в цей час відчуває?
Чи журиться вона, чи ні?
Розходячись понад лісами,
Звучить мелодія небес.
До тебе доторкнусь губами,
Поки ще образ твій не щез.
Птахи співають, шаленіють,
Ввімкну скоріше диктофон.
Душа і серце тихо мріють…
Я знову поринаю в сон.