Лінії темнішають поволі
Під твоїм стареньким олівцем.
Огортають сутінки прозорі,
Туга провисає під дощем.
Вітер заколисує дубраву,
Місяць заспокоєно мовчить.
Ти натхненно робиш свою справу,
Не відходиш навіть і на мить.
Я вже й не питаю, а навіщо
В пам'ять закарбовувати сон?
Поміж нами тиша. Тільки тиша.
Та думки, що плинуть в унісон.
Вже в останнє бачу твої очі,
На останок вуст торкнусь цілунком.
Розчинюсь в пітьмі посеред ночі,
На папері лишившись малюнком.