Экспромт на произведение Таис Весенней «Дорослi сни не мають кольорiв...» http://stihi.ru/2009/03/12/3695
Мій відчай оголошує війну
Щоденникам, віршам і фотознімкам.
Безжально віддаю усе вогню...
І крила відриваю. Їх пір'їнки
Присмалені, злітають до небес,
Єднаючись з мереживом світання...
Загублено у них останній сенс -
Прикута до землі - я не літаю.
А полум'я так жадібно ковта
Усе, що я ще вчора так любила...
так вірила... Та я тепер не та...
Колишня у багатті тім згоріла.
Моє минуле, мрії, я сама -
Суцільний неосяжний колумбарій.
Лиш сердце десь вигукує: "жи-ва",
Як зайва крапля у порожній тарі...
Жива...жива, мов пляшка для душі,
Закутої у грати цього тіла...
За що? Для чого? Падають дощі,
Глузуючи над квітами з могили...