Він не любив прокидатись рано
Вірші складав на даху щоночі
Чашка за чашкою випивав каву
Любив її чорні мов кава очі
Він був схож на осінній ранок
Теплом долгонь зігрівав душу
Поглядом лікував рани
Перехожих змушував посміхнутись
Для сварок пустих не мав причини
У скронях вітер виплясував танці
Він просто любив маленьку дівчину
Любив своє тихе кавове щастя...