Мандри

Роман Коломиец
В надії новий день ліплю,
Сонця на обрії згорають.
Так і живу, так і люблю -
Мене ніхто не запитає.

Природу, рідних і нарід,
Ті почуття - в однім форзаці.
Піду, і залишиться слід,-
У мандрах осінь гайдамаці.

Вже й повернуло на літа,
Прохаючим - скупа монета.
Лечу... Буває  доліта
Твоїх країв моя планета.