О, Ненаситне Черевище, завтовшки в товстих сім світів,
Де мешкають в спекотній днині зажерливі ті сім катів
Та казяться до бризків слини…
Навіщо попелу того було посаджене зерно?
Навіщо вечорів твоїх, таких страшних, таких німих
Не пригорне холодний сніг?
…холодний білий сніг…
Голодним кружить коловерть, не жах, не біль, не просто смерть,
Та тільки металева твердь, а в ній оте гнітюче крізь
Вологість тих таємних сліз
…тримких солоних сліз…