Под дуновением прохлады
Спадает солнечная гарь,
Пленяет запах трав, цикады,
Чуть обнажает ночь фонарь.
И где-то в этом полумраке,
Как мире бликов и теней,
Судьбы таинственные знаки
Рисуют ветви тополей.
Луна бросает взгляд небрежный
Не торопясь за облака,
И как неоновые стержни
Мерцанье звёзд издалека.
Всё будто летний сон короткий,
С приятным вкусом волшебства,
Не в эту ночь стук сердца кроткий
И не для шёпота уста.
Под дуновением прохлады
Спадает солнечная гарь,
Дыханье, запах трав, цикады,
Ночь обнажающий фонарь...
*******
Під легкий подих прохолоди
Спадає сонця стихлий гар,
В полоні трав, цикад і згоди,
Ледь ніч оголює ліхтар.
І десь у сутінках спливають,
Як світі блисків, тіней, доль
Таємні знаки, наче грають,
Гілки малюють від тополь.
Байдужий погляд місяць ронить
За хмари не спішить у синь,
Неначе стрижні із неону
Зірок далеких мерехтінь.
Все ніби літа сон короткий,
Із смаком чарів мла густа,
Ця ніч для серця певних кроків
Та не для шепіту вуста.
Під легкий подих прохолоди
Спадає сонця стихлий гар,
Дихання, присмак насолоди,
Ніч, що оголює ліхтар...