Жван

Надежда Погребняк
Жвану мій моє село
Немов гніздо орлине
Хоч інколи й із уст чужих
Погане слово лине
Що ти вже вимерле
Глухе й безперспективне
Та я люблю тебе таким
Моє ти дерево родинне
У цім здавалось би яру
Усе неначе у раю
Трудящі і приємні люди
Тут дихаєш на повні груди
Джерельні води мов алмази
Тут не димлять заводи
У не гудуть КАМАЗи
Зелені гори і долини
Усе для нашої людини
Жвану мій моє село
Мені з тобою повезло
Не кожен може зрозуміти
Що і в Жвану цікаво жити
Я гордо голову тримаю
І признаюся що кохаю
Своє село немов гніздо орлине
Для мене в світі ти одно єдине