Я народилась в п’ятдесяті
У глиняній селянській хаті
Була вже другою дочкою
Росла сестра переді мною
Батьки трудились у полях
Час мірявся тоді у трудоднях
Бабуся жила разом з нами
Онуками займалась більше мами
Все господарство на її плечах
І ми з сестрою на очах
Вона завжди скрізь устигала
Ще й у колгоспі працювала
Обід варила комбайнерам
Тоді ще не було «Звання» пенсіонера
Ніхто роки не рахував
Поки носили ноги працював
Згодом поповнилась родина
Мама ще брата нам родила
І так всі разом проживали
Батьки трудились діти підростали
Країна із руїн вставала
Та як могла народ свій годувала
На все життя запам’ятала
За хлібом в черзі як стояла
Що в магазині продавали
На ріки по одній буханочці давали
Так день за днем ішли роки
Ми потихенько підросли
В місто поїхала сестра
Бабуся в вічність відійшла
Я ж повернулась до села
Бо жити в місті не змогла
Брат армію закінчив оженився
Так у невістки і прижився
У кожного своя сім’я
На батьківськім подвір’ї тільки я
Був рід великий дядьки й тітки
Хрещені мами і батьки
Усі вже в вічність відійшли
Стежки до їх оселів заросли
Тож побирає сум у свята
Бо я ж на рід була багата
Хоч є що їсти є і пити
Не маю з ким поговорити
Почути той застільний розговір
Забігти до хрещеної з колядкою у двір
Оте родинне тепле слово
Яке в цей час так охололо
Зосталась тільки ностальгія
Та жевріє в душі надія
Що все пройде по звичнім кругу
Та вірну виберуть дорогу
Наші онуки і нащадки
Відродять Україну зазвучать колядки
Поля хлібами забуяють
Пусті хати позаселяють
І теплий вітерець повіє
Та почерствілі душі обігріє
Я гарно так се уявляю
Та мабуть з часом не встигаю
Пошли Всевишній людям розум
Щоб всі зажили дружньо разом
Щоби раділи за сусіда
Та зникли ненависть й обіда
Я насолоджуюсь думками
Жаль що пройшло все із роками
Немов рукою все зняло
І на душі вже відлягло
Неначе побувала на гостині
Ще у живій колись родині
Поспілкувалась від душі
І виклала усе в своїй душі
Я дякую Всевишньому
За цей блаженний дар
Яким я користуюся
Щоб зняти з серця жар