Давно голівки посивіли в матерів
Які з війни не дочекалися синів
Зтоптали ніжками пороги
Синочків виглядаючи з дороги
Стара хатинка похилилась
Натруджена матуся зажурилась
Нема синочка не вернувся
До кого й де він пригорнувся
Мабуть земелька його вкрила
Якби ж я знала де його могила
До ньго б пташкою злетіла
І біля моголи сьна сіла
Травичку б на ній ручками чесала
І як тобі лежиться сину мій спитала
Чи ти в могилі одиночці
Чи може в брацькій сотні вас синочки
Виблискують на соці обелізки
І обіймають гіллям їх берізки
65-ту веснустоїть вона в порозі
А може таки зявиться синочок на дорозі
Стоїть вона на милицях
З журбою в небо дивиться
Вертаються журавлики з чужої сторони
Та не повернуться ніколи вже
До матерів сини
Летять співають пісню їй
Курли курли курли
ти наша рідна матінка
А ми твої сини