Ой, завела хлібна справа
Сільську бабку у кабак.
Ледь поріг переступила –
Як охопив її жах!
Більше тут людей, ніж в храмі
На святій відправі.
Є сидячі за столом,
А хто й спить на лаві.
В бабці очі розбіглися,
Забула про хлібчик,
Тримається за прилавок,
Сідає на стільчик.
Ой, Господи, прости грішних,
Спустися із неба:
Пропадає молодь села,
Рятувать їх треба.
Так безглуздо на горілку
Життя проміняла.
А колись їх ровесники
Цілину підняли.
От проклята та корчма
З землі не злиняла,
Тільки з часом обновилась,
Та для іміджу в селі
Назву поміняла.
Гнуться, люди, тут полиці,
Ніде голці впасти,
Щоби все це перепити
Треба тут пропасти.
Зібралися тут сельчани –
Літні й молоденькі –
У роках нема різниці
У них всіх носи синенькі.
Парубки тут і дівчата
До чарки й курили.
Ой, не будуть матері з них,
Не вистачить сили.
Піду краще молитися
На гору до храму,
Бо в такому магазині
Інфаркту дістану.
Ой, змилуйся, наш Всевишній,
Над цим поколінням,
Усели в їх душу віру,
Надію й терпіння.