Ми ліпили сніжну бабу
Білі хати, біля саду.
Гарна вийшла снігова.
Вище сосни голова
Баба вийшла в нас чудова
І, повірте, стопудова.
Гарно ми її прибрали
І мітлу у руки дали.
Як закінчили ліпити,
Трошки сіли відпочити.
Щось бабуся засмутилась,
І сльоза з очей скотилась.
Яка трапилась біда?
Чом бабуся вся бліда?
«Я боюся тут одна
І тому така сумна».
Щоб зігнати з бабки тугу,
Ми зліпили їй подругу.
Тепер бабка не скучає.
Бо подружку поруч має.