Я мала бажала піти до лісу.
А ліс сам прийшов до мене.
Зелений, з жовтим промінням,
наче смарагд у долонці сонця.
Дощовими краплями розбризкався,
Листям та гілками розбурхався.
Тисячами очей дивився на мене.
Зляканими. зацікавленими, добрими,
Сумними і жорстокими.
І десь Пан грав на сопілці,
Вітер у вербах заколишуючи.
Річка, блискучою стрічкою,
У плавнях розмовляла з небом.
Своїм братом, далеким і неозорим.
Лілеї, білими зорями
Блимали на небокраї.
Тихо шепочучись з хмарами,
Глиця на соснах колихалась