Олена Теліга.
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключів і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
Вогнем отрути чи вина.
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду в чорну ніч
І йти крізь грудні в теплі квітні,
Крізь біль розлук - у радість стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від бога,
Коли не вистачить старих.
Перевод VERA _ NLS
Моя душа и в час ненастья
Советов слушать не спешит.
И снова в радости и счастье
Под ветер и грозу бежит
А мудрый опыт спрятать надо
В ларец, что без ключа и дна.
Рассвет зажечь и встретить радо
Огнем из яда иль вина!
Чтоб вере собственной и стойкой
В лампаду масло подливать,
И сквозь декабрь в апрель далекий
На встречу новую бежать.
А встретившимся мне прохожим,
Дары на память раздавать.
И пользуясь расположеньем Божьим
Взамен другие получать.
Перевод Виталия Беспалова
Душе, блуждающей в потемках,
Не нужен «правильный» совет.
Бредущая по узким кромкам,
Летящая на яркий свет,
Упрятав дальше горький опыт
И потеряв от шкафа ключ,
Она встречает гром и шепот,
Огонь и дождь из серых туч.
Ей нужно лично, вы поверьте,
Найдя свечу, рассеяв мглу,
Прийти в январской круговерти
Весною к маю и теплу.