Колір моїх омріяних рудих осінніх почуттів:
Жовтіє листячко й природа відмирає.
Ми порізно. І серце навпіл. Й поготів.
І зливи розпач мій із серця вимивають.
В яскравих фарбах й в кольоровім листі
Бентежить вітерець руде палке волосся.
П'янким туманом огорта в сосновім лісі,
І кличе зустріч, в якій щастя розлилося.
Під парасолею іду в яскравих чобітках,
Всім перехожим нишком радісно всміхаюсь.
Не дивна. Лиш щасливий блиск горить в очах
Про скору зустріч із коханням нагадає.
(08.09.2010 р.)