Моє село, немов в колисці,
Заховане в зеленім листі,
Поміж глибокими ярами
Й зеленими сосновими лісами.
І з гір цілющі б’ють джерела,
На вибір твій ростуть дерева:
Ось тут березки білокорі,
Оперезали шлях тополі.
А в час акації цвітіння,
Як в симфонічному гудінні
Красуються стрункі ялини,
Лугами червоніють кетяги калини.
Дубовий бір милує зір,
Тут проживає різний звір.
Якщо ти вмієш придивитись,
То можеш в казці опинитись.
Чиясь рука цей ліс садила,
Бо знала, що у ньому сила.
Живу я, друзі, на Поліссі,
А якщо чесно, то у лісі.
Мій Жван сховався між лісами.
На перший погляд, він заріс чагарниками.
І я в бабусі запитала:
«Як молодою ліс цей доглядала?»
«Була така організація
Під назвою «меліорація».
Тут із зернини ліс плекали
І деревце, мов немовлятко, доглядали.
Трудились жителі села,
Щоби для вас була краса
А ви цей ліс побережіть
І від пожежі стережіть!»