Моя Україно, Подільський мій краю!
З тобою живу і з тобою страждаю,
З тобою радію і сум розділяю,
З тобою злітаю і пісню співаю,
З садами твоїми весну стрічаю,
Хлібами рясними поля засіваю,
З тобою ми разом спілкуємся з світом,
Удвох із тобою милуємся цвітом.
Я є українка, і цим я горджуся,
З джерел твоїх срібних води я нап’юся,
Вінок з твоїх квітів з любов’ю сплітаю,
Тебе, Україно, я щиро кохаю.
Озера й річки, і гірські стежечки –
Усе це я маю, усе в моїм краю:
Тут спів солов’я і кування зозулі,
В зелених гаях золотисті козулі.
Тут бджілка збирає солодкі меди,
Тут радують око родючі сади.
Пухким короваєм гостей зустрічаєм.
Такої краси в цілім світі не знаєм.
Ну як не любити і як не кохати!
Нам треба усім все це шанувати.
Моя Україно, Подільський мій краю,
З тобою щоранку я сонце стрічаю.