Кохання й чекання

Надежда Погребняк
Ніхто так не вміє чекати
Як в діток закохана мати
Чекає коли ми проснемось
З колиски до неї всміхнемось

Гуляє із нами в садочку
Доглядає сина чи дочку
Чекає нас юних з дороги
А серце стискають тривоги

Стоїть на причілочку
Задумавшись мати
Вона вже втомилася
Нас виглядати

Снують павутиння
Думки матерів
провідайте рідну
Не треба дарів

Голівка туманом
Її вже покрилась
Гаряча сльоза
По щоці покотилась

Згадаймо про маму
Й щоденне чекання
Про ласку турботу
І вічне кохання

Нам добре живеться
Гуляється й п'ється
Прийди доки мамине
Серце ще б'ється

Нестерпне це довге чекання
Надія в душі й сподівання
Негайно знайди одну днину
До мами прибудь на гостину

Всі справи покиньте
До мами прилиньте
Чекання й кохання то крила матусі
Онуків ведіть поклонитись матусі

Схилилась одна на пеньочку
Виглядає сина чи дочку
Ніхто так не вміє чекати
Як в діток закохана мати.