До могили припадаю
Хрест холодний обіймаю
Тут моя правдонька лежить
Сльоза з очей сама біжить
Звичайно пізно розумію
Що повернуть я не зумію
Матусю рідную свою
Єдину правдоньку мою
Кудись все бігла не встигала
А хвора матінка благала
Щоб їй хвилинку уділити
Посидіти поговорити
Зостались всі мої турботи
Я поспішаю до роботи
А матінки уже немає
Ніхто мене не зупиняє
Не запитає як онуки
Я ж знала все йде до розлуки
Усе зосталось як було
Матуся ж рідная покинула село
В той час я не могла оприділити
Наскільки буде важко жити
Без її щирого словечка
Вона ж це знала все сердечна
Бо молоденькою зосталась
Як матінка її забралась
Вона пройшла через страждання
Без материнського повчання
Я зрозуміти не змогла
А вона просто вже не встигла
Щоб зайвий раз не турбувати
Хоч знала що я буду сумувати
Ця біль пекуча і до нині
Сидить десь вмене всередині
Неможу я її здолати
Права була небіжка мати
То ж я всім друзям пропоную
ШАНУЙ МАТУСЕНЬКУ ЖИВОЮ
І не протився її слову
За те що вона є подякуй богу
Життєві ці перипетії
Не втілюють в життя надії
А материнські почуття
Дітей готують до життя.