Кажуть в нас серед села
Якийсь поет шляє
Що овечі байочки
Про людей складає
Та це ж баба затуркана
Та ще й і без зуба
Видно їй не пощастило
Зустрілася головою
Із товстеньким дубом
Бідолашну не на жарт
Крепко свистануло
Незважаючи на вік
В поезію потягнуло
Та куди ж ти преш дурненька
Що тобі де світить
Ти ж не грамотна і бідна
Намеєш освіти
То ж подренькай по балакай
Що б не було скучно
Як не маєш папірця
Н поцілиш влучно
Та якби ж та муза знала
Який кінець буде
Що освітній папірець
Виводить у люди
То ж до чого тут талант
Зайві теревені
Як писала вже колись
Тримай музу в жмені
То ж закрила б свою пельку
Й тихенько мовчала
21 вік на світі
Не туди попала
Збирай бабо свой байки
Та й візьмеш в могилу
Може вони на тім світі
Будуть мати силу
Мовчи тупа безталанна
Не сміши народу
Пускай слова всі на вітер
А ні кидай в воду
Тяжко мені їх носити
Ніде правди діти
Якщо сядеш в чуже сідло
То мусиш злетіти
Та якби ж то знати вчасно
Та й музі сказати
Що не маю папірця
Нема що сідлати