сутінь скрапує додолу
ніч -
ой як хочеться додому,
не мені лише одному
вітром - в спину ніж.
з бруду вулицю відчистив
зжер
дощ тропічний вічний - ти з ним
поріднився в цьому місті
тисячі озер.
світу білого не бачиш
ти
і себе - життя ж собаче -
часом хочеться, козаче,
вкрасти і втекти!