Голод

Надежда Погребняк
Чорний ворон кряче
На старенькій груші
Положили в 33-тім
Тут усобші душі

Відходили цілі сім'ї
Не днями часами
У вириті могилоньки
Скидали шарами

Заглядали бідні дітки
У пусте горнятко
Ніде тоді не валялось
На землі зернятко

Лежить мати непритомна
Пищить немовлятко
Відійшов уже в світ вічній
Учора їх батько

Бо не було у них бідних
Ні хліба ні солі
Спаси Боже всіх рожденних
Від такої долі

Та настали добрі часи
Що й про них згадали
І у храмах при почестях
Душі відспівали

Нехай пам'ять тих померлих
Усі зберігають
Поля неньки України
Хлібами буяють

Хай не зморять нас голодом
Вороги прокляті
Любім рідну Україну
І будьмо багаті